Засноване село наприкінці XVIII століття. Перша згадка про нього датована 1780 роком. В той час тут побудували невелику дерев’яну церкву Святого Великомученика Георгія[1]. В числі перших поселенців були запорізькі козаки, селяни-втікачі з південно-західної України, а також вихідці з Молдавії.
Згідно припущення професора Новоросійського університету В. М. Григоровича, «Ясський торг» (літописне місто на Дністрі) і є село Яськи. Але для категоричного ствердження цього нема підстав. Сучасна наука пов’язує «Ясський торг» з теперішнім румунським містом Ясси.
За компактністю заселення Яськи ділилися на кути. Молдавани разом з українцями, що тікали від ярма польських панів, так звані польщани, утворили перший кут. У 1793 році тут налічувалось 117 дворів. Другий кут утворили «турбаївці». Після придушення селянського повстання в селі Турбаї на Полтавщині більшість його учасників під конвоєм було відправлено в південно-українські степи, частина з них в 1794 році оселилася в Яськах, побудувавши тут 40 хат. Нарешті, третій кут заснували на початку XIX століття селяни, що втекли сюди з аракчеєвських військових поселень Херсонської губернії; місцеві селяни назвали їх «прихожанами».
Станом на 1886 рік у селі Біляївської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 3205 осіб, налічувалось 621 дворове господарство, існували православна церква, школа, 7 лавок, відбувались базари через 2 тижня по понеділках, розташоване на березі річки Турунчук (рукав Дністра), поблизу озер і плавнів.[2]
У період революції 1905—1907 років селяни села відкрито встали на боротьбу за свої права. У 1906 році група селян здійснила замах на життя земського начальника, відомого своєю жорстокістю. У зв’язку з цим піддалися арешту 10 жителів села.
В середині січня 1918 року в Яськах була встановлена Радянська влада, створений ревком у складі найбідніших селян Г. Д. Гончаренко, Ф. М. Тарасенко, К. І. Кириченко. На заклик Одеського Ради робітничих депутатів у лютому 1918 року в селі був сформований партизанський загін. У лютому 1919 року партизани села підтримали повстання жителів Біляївки проти денікінців і французьких інтервентів.
У 1921 році в Яськах організована перша трудова сільськогосподарська артіль ім. Шевченка.
Село мало міцні антирадянські повстанські традиції. Впродовж 1920-х років Дністровські плавні давали прихисток усім, хто не бажав миритися з радянською владою. У 1927 році у Яськах антибільшовицькими підпільниками було вбито голову сільської ради та його заступника. У 1928-му — голову комсомольського осередку.[3]
На початку 1930 року Яськи стали центром антирадянських виступів, що охопили й сусідні села Градениці та Троїцьке. Селяни протестували проти колективізації. Спершу натовп розгромив сільраду, поштамт і став повертати худобу з колгоспу. За даними ДПУ повсталі роззброїли міліцію та важко поранили 10 комуністів та активістів. В селі щодня проходили мітинги. Селяни вимагали розпуску колгоспів та повернення виселених «куркулів»-односельців. Вранці 3 березня 1930 року біля сільради у Яськах зібралося близько 1200 озброєних вилами та палицями людей. Декотрі мали рушниці. Селяни обстріляли автомобіль із прикордонниками та почали перегороджувати вулиці барикадами. Того ж дня Градениці, Троїцьке та Яськи були оточені підрозділами ДПУ та міліції. Операцією командував особисто голова ДПУ УСРР Всеволод Балицький. Кавалерійські загони ДПУ розігнали натовп. В результаті операції було заарештовано 150 селян. 5 березня було вирішено виселити з конфіскацією майна ще 40 сімей «куркулів».[3]
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 359 жителів села[4].
На фронтах Німецько-радянської війни воювало 506 жителів села, 176 з яких за мужність і відвагу були нагороджені орденами і медалями СРСР, а І. І. Ткаченко за героїзм, виявлений у боях на підступах до Кенігсберга у квітні 1945 року, удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Під час Одеської оборонної операції в Яськах був сформований загін народного ополчення в кількості 150 осіб. За період Другої світової війни в боях загинуло 430 жителів села.
